"Тарасик — наш юний Кобзарик"

Свято ,, Тарасик — наш юний Кобзарик ’’

1.  Іде весна, іде весна,

    Мов квітонька прекрасна,

    І спогад нам несе вона

    Про віщого Тараса.

         Інсценізація вірша ,, Та ж у нас сьогодні свято ! ’’

Дівчинка: Я спитала в мами

                 і спитала в тата:

                 — Чом так звеселіла

                 нині наша хата ?

                Усміхнулась мама

                й глянула на тата.

Мама:       Правда до нас нині

                завітало свято ?             

                                            

Дівчинка: Розкажи, матусю,

               розкажи рідненька,

               Я так люблю чути

               мову веселеньку.

Мама:      На портрет Шевченка

               подивися, доню.

               Нині він у квітах,

               в вишивці червоній.

                В березневім часі,

                доброї години.

                У цей день родився

                Пророк України.

Дівчинка: Збережу я в серці

               оту мить ласкаву.

               Маму, тата любих,

               й українську славу.

                                                                                                                                                                                                                                                                                    

Пісня,,Зацвіла в долині’’.   

2. У селі Моринцях,

    У сільській хатині

    Уродився він на славу

    Цілій Україні.

3. Ти хлопцем був убогим

    І пас сільські ягнята,

    І домом твоїм була

    Мала селянська хата.

Мама :  Ой, сину, мій сину,                                                                                  

           Моя ти дитино,

           Чи хто кращий на всім світі,

           На всій Україні.

Співає колискову на слова Т. Шевченка ,, Породила мати сина ’’.

4.  Ти сам бідив ізмалку

     І бачив біль довкола,

     Неволя й кривда люта —

     Це була твоя школа.

5.  Та давню славу й волю,

     Ти в своїх бачив мріях,

     Душа твоя пророча

     Зросла в святих надіях.

                  Інсценізація ,, Як Тарас вчився лічити ’’.

Тарас називає число, а Катруся говорить примовку.

Катруся: Давай , братику, повчимося лічити до десяти.

                Один — жав жито Мартин,

                Два — забув удома серпа,

                Три — взяв до голови,

                Чотири — повернувся до конини.

                П’ять — пішла конина в гать.

                Шість — взяла  Семена злість,

                Сім — дісталося всім.

                Вісім — вийшов вовк із лісу,

                Дев’ять — Семен каже : ,, Де він ?’’

                Десять — от і все :

                Вовка кінь трясе!

Катруся: А тепер, Тарасику, скажи мені, що доброго зробив ти сьогодні?

Тарас: Перший привітався зі старим дідом, скинувши шапку!

Катруся: А ще що?

Тарас: Підмів подвір’я, приніс дровець до хати.

Катруся: А , може, ти вломив гілку з дерева?

Тарас: Ні, Катрусю, бо батько почастує нею.

Катруся: Гаразд, Тарасику, тобі можна давати вечерю.

6. Не побоявся муки,

   Ні вигнання, темниці,

   Хотів вернути волю

   Прабатьківській землиці.

7. Хоч вороги на тебе

   Кайдани накладали,

   Ти звав братів і кликав,

   Щоби до бою встали.

8. Снились Тарасові в чорній неволі                                                                 3

   Гори Дніпрові високочолі,

   Де сокорина пухом припала,

   Віти на воду порозпускала.                                                                                                                           

9. Снилась веселочка в тихі години,

   Що позичає в плесі краплини.

   Снився щоночі сивий Славута,

   Вся Україна, горем закута.

10. Рідний народ його,битий і гнаний —

     Як він устане,зірве кайдани,

     І розкувавши руки могучі,

     Панство несите скине із кручі.

11. Все, що наснилось — пісня сказала !

     Пісня пророча — правдою стала !

     Цвітом повиті Тарасові гори.

     Поле безмежне з вітром говорить.

12. Слово Тарасове струнами б’ється,

     Ходить між люди — з серця до серця.

     Ходить між люди, лине світами:

     Так йому жити й жити віками —

     Поки як море,в срібній обнові,

     Б’ються об берег хвилі Дніпрові.

          Пісня ,, Тече вода з–під явора ’’.

13. Тихо надворі. Ні вітру, ні хмар.

     Сонце сідає вже. Вечір близенько.

     Я відкриваю ,, Кобзар’’,

     Вголос читаю Тараса Шевченка.   

     

          Дівчинка відкриває ,, Кобзар ’’, листає, говорить назви віршів.

14. Зоре моя вечірняя,                     Як широка сокорина    

     Зійди над горою,                        Віти розпустила...

     Поговорим тихесенько               А над самою водою

     В неволі з тобою.                        Верба похилилась.

      Розкажи, як за горою

      Сонечко сідає,

      Як у Дніпра веселочка

      Воду позичає. 

15.  Зоре моя!                                   А я знаю. І розкажу

      Мій друже єдиний!                    Тобі: й спать не ляжу,

      І хто знає, що діється                 А ти завтра тихесенько

      В нас на Україні?                       Богові розкажеш.

16. Світає,                                        Сади рясні похилились,                            

     Край неба палає,                         Тополі поволі

     Соловейко в темнім гаї                Стоять собі, мов сторожа,

     Сонце зустрічає.                          Розмовляють з полем

     Тихесенько вітер віє,

     Степи, лани мріють,

     Меж ярами над ставами

     Верби зеленіють. 

17. Встала весна, чорну землю         І на полі жайворонок,

     Сонну розбудила,                        Соловейко в гаї

     Уквітчала її рястом,                    Землю, убрану весною,

     Барвінком укрила;                      Вранці зустрічають...

            Пісня ,, Йде весна ’’.

18. Защебетав жайворонок,             Защебетав соловейко —

     Угору летючи;                             Пішла луна гаєм;

     Закувала зозуленька,                  Червоніє за горою;

     На дубу сидячи;                          Плугатар співає.

19. Сонце гріє, вітер віє                    На калині одиноке

     З поля на долину,                        Гніздечко гойдає, —

     Над водою гне з вербою              А де ж дівся соловейко ?

     Червону калину;                          Не питай, не знає.

20.  І барвінком, і рутою,                   І сонечко серед неба

      І рястом квітчає                          Опинилось – стало,

      Весна землю, мов дівчину           Мов жених той молодую,

      В зеленому гаї;                             Землю оглядало.

21. Сонце заходить, гори чорніють,

      Пташечка тихне, поле німіє.  

      Радіють люде, що одпочинуть,

      А я дивлюся... і серцем лину

      В темний садочок на Україну. 

      Лину я, лину, думу гадаю,

      І ніби серце одпочиває.

      Чорніє поле, і гай, і гори,

      На синє небо виходить зоря.

 

             Пісня ,, Зоре моя вечірняя...’’

     

            Інсценізація ,, У тієї Катерини... ’’

Автор. У тієї Катерини                        Один Семен Босий,

           Хата на помості,                      Другий Іван Голий,

           Із славного Запорожжя           Третій славний вдовиченко

           Наїхали гості.                           Іван Ярошенко.

Козаки.  ,, З’їздили ми Польщу                                                                        

               І всю Україну,

               А не бачили такої,

               Як се Катерина ’’.

Автор.     Один каже:

Семен Босий. ,, Брате,

               Якби я багатий,

               То оддав би все золото

               Оцій Катерині

               За одну годину’’.

Автор.     Другий каже:

Іван Голий. ,, Друже,

                Якби я був дужий,

                То оддав би я всю силу

                За одну годину

                Оцій Катерині’’.

Автор.     Третій каже:

Іван Ярошенко. ,, Діти,

                Нема того в світі,

                Чого б мені не зробити

                Для цієї Катерини

                За одну годину’’.

Автор.      Катерина задумалась

                І третьому каже:

Катерина. ,, Єсть у мене брат єдиний

                У неволі вражій!

                У Криму десь пропадає;

                Хто його достане,

                То той мені запорожці,

                Дружиною стане’’.

                             Пісня ,, І багата я... ’’

Автор.     Разом повставали,                     Третій Іван Ярошенко,

               Коней посідлали,                        Славний вдовиченко,

               Поїхали визволяти                      З лютої неволі,

               Катриного брата.                        Із Бахчисараю,

               Один утопився                            Брата визволяє.

               У дніпровім гирлі,                       Заскрипіли рано двері

               Другого в Козлові                        У великій хаті.

               На кіл посадили.                          

              

                                                                                                                                                           

Іван Ярошенко. ,, Вставай, вставай, Катерино,                                                 6

                Брата зустрічати’’.

Автор.      Катерина подивилась

                Та й заголосила:

Катерина. ,, Це не брат мій, це мій милий

                 Я тебе дурила...’’

Іван Ярошенко. ,, Одурила !..’’—

Автор.      І Катрина

                Додолу скотилась

                Головонька... —

Іван Ярошенко. ,, Ходім, брате,

                З поганої хати’’.

Автор.      Поїхали запорожці

                Вітер доганяти.

                Катерину чорнобриву

                В полі поховали,

                А славнії зопорожці

                В степу побратались.

22. Поклонися, земле, низько поклонися

      Пам’яті Тараса, славного співця.  

      До могили тої серцем пригорнися,

      Де ж бо більші скарби, як могила ця?

23. Поклоніться низько, українські діти,

      Тій горі, що гордо над Дніпром стоїть,

      І Тараса–батька віщі заповіти

      У життя з собою в серці понесіть!   

                Пісня ,, Поклін тобі, Тарасе ’’