Свято,, Коли співає мама навесні…’’                        1

                           Святкує старша школа

            Весняний день — прозорий, голубий,

            Навколо ніжно пахне цвітом,

            Під вікнами туркочуть голуби,

            Щебечуть на подвір’ї жваві діти.

            Душа чутлива, мов ота струна,

            До барв весняних, запахів та звуків,

            Так може чарувати лиш весна

            Після холодних місяців розлуки.

            Хоч скільки б ти не жив на світі літ,

            Та  завжди викликає хвилювання

            Оцей вишневий, буйнопінний цвіт,

            Рожеве яблуневе квітування.

            В зеленому мереживі листків

            Черемухи молочно-білі кисті.

            Рясним дощем злітають пелюстки

            І падають дощем на трави гостролисті.

Ведучий.

      У травні, коли природа-мати виряджає   свою  доню-землю в пишному вбранні весняних квітів  у дорогу життя, праці і радос- ті, люди   висловлюють   подяку   материнській   самопожертві  і відзначають День Матері.

Ведуча.

      Свято Матері було близьким і дорогим нашому   народу, тому що в душі його завше живе любов до матері в троїстому єднанні:

Матері-Божої — найсвятішої    Богородиці,      матері-України — нашої любимої Вітчизни, і  матері рідної, якій   завдячуєм   своїм життям.

           Є в мене найкраща у світі матуся,

           За неї до тебе, Пречиста, молюся. 

           Молюся устами, молюся серденьком

           До тебе, небесна Ісусова ненько.

           Благаю у тебе дрібними сльозами

           Опіки та ласки для любої мами.

           Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

           Щоб дні їй минали без смутку і болю.

           Рятуй від недуги матусеньку милу,

           Даруй їй здоров’я, рукам надай силу,

           Щоб вивела діток у світ той, у люди,

           Щоб нами раділи, пишались усюди.

           За це я складаю  в молитві долоні

           До тебе, Царице, на сонячнім троні.

 Пісня в честь Матері Божої.                                                 2         

Ведучий.

     Від шани до матері йде шана до матері-землі, бо земля свята. Лагідний матусин   голос засіває  в  наші   душі любов до святого місця —рідної домівки, до вишитої  колоссям і калиною України, її солов’їної милозвучної мови.

Ведуча.

     Мати і земля… Земля і мати. Це  їх роботящі руки, твоєї і моєї матері, з попелу війни   підняли до  життя   нашу   землю, вмили гіркою сльозою, засіяли молодим життям.

Розтанула зоря досвітня,            Земле рідна, дитинства колиско,

Росою вкрилися поля.                 Материнського  серця крило,

Ласкава, щедра і привітна         Ти далеко від мене,

Лежить навкіл твоя земля.          Та водночас так близько.

Вона тобі не пошкодує                Ти— душа моя, пісня, добро.

Свого добра, свого тепла:            Ти надія моя, ти кохання,

І щедро хлібом нагодує,               Ти найкраще, що в моїм житті,

Води хлюпне із джерела.             Ти у мене єдина й остання,

Твоя це мати-Батьківщина,        Найдорожча на цій Землі.

Твій дім з малих дитячих літ.      Ти мій голос, ти серце, ти віра,

Звідсіль дороги і стежини           Ти, мов матір, мені дорога, 

Тобі лежать в широкий світ.       Ти найкраща, моя Україно,

                                                    Ніби сонце надії й добра.

Ведучий.

    Чоловік стає на коліна тільки в трьох випадках: щоб напитись із джерела, зірвати квітку для коханої і щоб вклонитися матері. І я низько вклоняюся вам, тому  що ви — жінки. Це ваші турботи, ваш труд, ваша   любов   благословляють  дітей на подвиги в ім’я життя на землі.

Ведуча.

    Слово ,, мама ’’   приходить   на   вуста   промінцем    маминої усмішки   і    ласкавістю   її  очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки  і  радістю веселки, теплою лагідністю і вечірньою молитвою.

               

Багато в світі різних слів                 Це теплі руки і вуста,

І різних виразів чимало,                  Що так в дитинстві зігрівали,

Та ласкавіше серед них                    Це ніжне серце, ніби птах,

І найрідніше слово— мама.              Завжди з тобою мандрувало.

Хоча б яку ти вибрав із доріг,          Спіши до неї крізь літа,

Хоча б якими ти пішов шляхами,    Шануй, люби, не дай тужити.

Та через терни горя і зневір             Бо лиш вона, і рідна, і свята,

Ти повертаєшся до мами.                 З тобою вічно буде жити.

Ведучий.                                                                                        3

        Богиня-берегиня! Яке поетичне, яке точне  наймення.  Вона береже, оберігає від невірного кроку, від напасті та лиха.

        Ми   знаємо   її. Прокидаємося  вранці,  наспіх  споживаємо страву, приготовлену  її руками, й біжимо до школи чи до праці, часто забуваючи поцілувати її руку.

Ведуча.

         Засинаючи   увечері,    бачимо   над   собою   її  лагідні очі, забуваючи іноді сказати тим очам слова любові чи навіть лагідне

,, на добраніч ’’.

         Ми  знаємо  її! Ту  берегиню,  що  ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а сама задля нас  жертвує  всім — навіть  життям. Ім’я цій богині — Мати.

Я часто ночами пригадую знов

Дитинства сполохану казку.

Спасибі Вам, мамо,

Спасибі Вам, мамо, за вічну любов

І щедру незміряну ласку.

Схилилось над ліжком привітне чоло,

Дрімали потомлені очі.

Спасибі вам, мамо,

Спасибі вам, мамо,

За ваше тепло,

За довгі недоспані ночі.

Нагороджений я любов’ю,

Хай святиться повік ім’я.

Зичу доброго вам здоров’я,

Берегине, ненько моя.

В цьому слові — зоря і пам’ять,

Шир степів і орлина вись,

Слово батька і пісня мами

Дивоцвітом в ньому злились.

Ведучий.

   Мамо, матуся, ненька. З цим іменем у нас пов’язане все добре, щире, людське. Це той  дужий   птах, який   розкрив  нам крила, дав  дорогу в життя. Це людина, перед якою ми  будемо  завжди в боргу,завше цілуватимемо її руки, які пестили нас у дитинстві,  чиї кроки і душа завжди ідуть з нами, підтримують нас у години радості й печалі.

Ведуча.                                                                                             4

     Коротке це слово — мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі! Усе її життя із серця б’є невичерпне джерело безкорисливої любові  до своїх дітей. Усе її життя — це терпіння, безмежна самопожертва, пробачення провин.

Сценка ,, Пиріг із сюрпризом ’’.

 Ведучий.

      З добра і любові створено матір. Мама… Це перше слово, яке з радістю  та  усмішкою  вимовляє  дитина.   Мама— це те слово, яке  найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя. Матерів мільйони, і кожна несе в серці любов.

 Ведуча.

     Матері прекрасні,  коли  підносять  дитину до грудей. І кожен каже: ,, Найкраща  мати — моя,  бо безмежна її ніжність ’’.

     Материнство… святе і прекрасне, оспіване поетами, увінчане художниками.

Іван Савич ,,Молодій матері’’    

Чуєте, хто там?— з дороги!       Ой, нап’юся сонця, ой нап’юся,

Мати іде молода                        Засміюсь щасливо, засміюся.

Очі від щастя вологі                  Не питайте, що то є за диво:

Горда і рівна хода.                    Попри всі невдачі — я щаслива.

Гляньте, яка величава,              Бо радію і дощу, й хмаринці,

Скільки надії в очах!                 Ластівці і квіточці–жаринці,

Сина, як щастя, як славу,         І струмку, що в травах заховався,

В люди несе на руках.               Солов’ю, що в вишню закохався.

Ні, їй немає зупину,                  Місяцю, що вечір починає,

Їй поступається все,                  Стежечці, що річку доганяє,

Гляньте: майбутню людину       І росі, що пада на траву…

Радісна мати несе.                    Я тому радію, що живу.

Скільки у серці любові!

Квітне для неї земля!

Чуєте — тихше розмови —

Спить на руках немовля.

Хай ще не знають тривоги,

Хай обмина їх біда!

Кидайте квіти під ноги —

Мати іде молода!

Ведучий.

     Її мудрість поважали в сім’ї, в її розрадах знаходило спокій зранене й зболене синівське серце. Ми звеличуємо святу материнську любов, натруджені материнські руки, які гладили нас по голівці, пригортали у холод і голод.

Ведуча.                                                                                          5

      Образ   жінки-матері — це  живий  храм, повен   історичного смутку, жалю,   страждань   і мрій. Це  наш дороговказ, це мате- ринська мудрість,  яка  передається  із  чистого джерела, і ми не повинні його замутити.

І. Михайлівська ,, Мамине джерело ’’

Якщо твоя душа захоче пити,

Неначе сонцем спалена земля,

Не забувай, що жде тебе криниця

Під вербами край нашого села.

Якщо печалі затуманять очі

В розлуках нескінченних і лихих,

Нехай тобі насняться серед ночі

Суниці спілі в травах лісових.

Якщо в житті зустрінеш зла багато

І в серце закрадеться гіркота,

Нехай тебе зігріє отча хата

І матері безмежна доброта.

…………………………………………………………………

           

Не блукай між домами,              Може, в серці заниє

Коли вдома жнива.                    Той могильний горбок.

Їдь частіше до мами,                  Та боргів не покриє

Поки мама жива.                       Ні твій плач, ні вінок.

Пам’ятай, що не завше              Тож хай навіть громами

Ти зостанеш її,                           Доля путь пролива,

Довгий шлях подолавши            Все одно їдь до мами,

З міста в рідні краї.                   Поки мама жива.

Ведучий.

     А сьогодні, у час національного відродження, на долю матері теж випав важкий тягар. Їй довелося винести  всі  біди, негара - зди життя, чорнобильське горе, пережити тяжкі пороки суспіль- ства і благословити дітей у світ, щоб вони не відбилися від бере- га Доброти, Чесності та Праці.

Ведуча.

     Шанування Матері— один із  найсвятіших  боргів дітей. Вона нас зростила, виховала, навчила  добру,  леліяла, любила. І як же не  відплатити  їй  пошаною,  любов’ю,  ласкою  і  допомогою.   А власне, тільки  цього  на  старості  літ і хочуть від нас. Що більша наша любов до матері, то світліше наше життя.

Сценка ,, Розмова з сином ’’                                                    6

— Мамо рідна, не томись,           — Від зорі і до зорі

Не трудися, як колись.                Ти клопочешся в дворі.

Є у мене гроші й дім —               Всі стежки твої в траві  

Поможу тобі усім.                        Знають бджоли польові.

Не маленький в тебе син —         Мамо,— кинь труди свої—

Вже дожив я до сивин.               Будем жить в одній сім’ї.

— Хоч прожив ти півжиття,        — Дуже високо твій дім —

Та для мене ти — дитя!               Голова болить у нім.

Хоч гучне твоє ім’я —                  Під вікном не лине сміх,

Зву тебе синочком я .                  Не шумить гіллям горіх.

Хоч живеш ти не в журбі —        І зозуля не кує —

Я журюся по тобі.                        Пропаде життя моє.

Ведучий.

   Ми прожили лише маленьку часточку життя, і йдучи самостій- но в цей бурхливий розквітлий вир, повинні взяти із собою тіль- ки все добре, людське, яке  не  заплямували  наші бабусі, матері, адже людина  повинна  знати,  звідки вона пішла в життя. Вона не   має  права   бути   безбатченком,  мати   черству   душу,   бо черствість породжує зло, неприязнь, біду.

Ведуча.

     В народі є  така  легенда:  ,, Доживши  до  глибокої   старості, немічна  жінка  вирішила  доживати  вік у сина. Син деякий час добре  ставився  до  матері,  а коли побачив, що за нею потрібен догляд, вирішив віднести її на смітник.

     Посадив  матір  у  візок  і  повіз. Побачивши,  що  батько везе бабусю у візку, син поцікавився:

      — Тату, куди ти везеш бабусю?

     Батько  відповів: ,, На смітник ’’. Тоді син сказав: ,, А коли ти станеш   старий,   то   я   теж   буду   змушений  тебе відвезти на смітник ’’. Пам’ятаймо, що колись і до нас завітає старість.

Мені болить, коли матуся,               Уста шепочуть ,, Світе мій,

Що має доньок і синів,                    Як важко жить мені одній.

Живе одна , мов та бабуся              Одна-однісінька, та й годі ’’.

На схилі посивілих днів.                  Цим віршем нагадать хотів —

Працює вдень, не спить ночами,    Шануйте, друзі, матерів.

І часто зрошує сльоза

Тверду подушку. На зорі

Скотину порає в дворі,

А вдень копає на городі.

Ведучий.                                                                                              7

     Шануймо   наших  батьків — так велить Книга книг — Біблія. Шанування  батьків — один  з  найсвятіших   обов’язків людини, оскільки діти завжди в неоплатному боргу перед батьками.

Ведуча.

     В  усіх  піснях  і  заклинаннях    бачимо матір і порівнюємо її з зорею — образом незгасним,  немеркнучим.  Зорею, що світить звідусіль,  з  усіх  доріг  і  відстаней.  Адже  тільки  мати була , є і залишається для нас живим символом рідного дому, рідної землі.

Маєш маму — шануй її свято!       Маєш маму — тепло її хати

Богу Сину на вічнім путі               Перейме щемні болі твої.

Бог Отець вибрав Матір—             Будь щасливим, щоб горя 

Як же сину без мами в житті?!                                       не знати,

Шануймо ж наших матерів,          Бо те горе — на долю її.

Не забуваймо! Адже наші болі       Вік матусі продовжити хочеш,

Приймають матері в свої серця,    Ощасливити далі життя, —

Аби у нас була щаслива доля         Так живи, щоб не мусили очі

Од самого початку до кінця.          Слізно в мами просить каяття.

Ведучий.

     Стоїть   на  землі  мати — вища  і  найсвятіша від усіх богинь. Стоїть  мати  і  молиться за народ, за своїх синів і доньок. За нас перші слова її молитви:

Ведуча.

,, Поможи,  Боже,  діткам! Щастя  і  здоров’я,  віри в завтрашній день, людяності  їм і милосердя, доброти їхньому серцю, світлого розуму голові.  Дай  їм  бажання   працювати,      примножувати багатство роду, не зазіхати на чуже добро ’’.

Ведучий.

      Чуєте , молиться  мати  не  за  себе, а за нас. Тому що вона — Мати. На  землі немає чужих матерів. Щастя матерів у тому, щоб їх хтось зігрів.

Усі співають ,, Многая літа ’’.           

Пісня,,Виростеш ти, сину’’(сл. В. Симоненка, муз. А. Пашковича)

1. Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

За тобою завжди будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

2. А якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі.

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

3. Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

……………………………………………………………………………………

 Пісні:

Заспівай мені, мамо

1. Заспівай мені, мамо моя,

Як бувало колись над колискою.

Буду слухати, слухати я

І стояти в замрії — берізкою.

Заспівай, заспівай, заспівай,

Заспівай мені, мамо моя.

2. Чи то сни, чи то може не сни,

Хтось щовечора стука в вікно мені.

І зітхають всю ніч ясени,

І гойдаються сонячні промені.

Чи то сни, чи то сни, чи то сни,

Чи то сни, чи то, мамо, не сни.

3. Заспівай мені мамо про те,

Що приходить до нас не питаючи.

І без кореня в серці росте,

І без світу цвіте розцвітаючи.

Заспівай, заспівай, заспівай,

Заспівай мені, мамо моя.

Пісня Б. Гірського ,, О, Мати Божа ’’

1. О, Мати Божа, всіх дітей,

Глянь, скільки в небо зводить очей.

Приспів

Грає дзвіниці чистий дзвін,

Діти вкраїнські несуть уклін.

2. Ти нас від зла охорони,

Стежкою правди всіх веди.

3. Ти як прекрасна біла лелія,

Наша Пречиста Діва Марія.

Пісня про рушник

1. Рідна мати моя, ти ночей не доспала

І водила мене у поля край села.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

2. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка

І зелені луги, й солов’їні гаї.

І твоя незрадлива, материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі, хороші твої.

І твоя незрадлива, материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

3. Я візьму той рушник, простелю наче долю

В тихім шелесті трав, щебетанні дібров.

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю,

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю,

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Конспекти уроків 

Побудова описів, міркувань, казок за враженнями від уроку мислення у природі “Пташки взимку”(2 клас) 

Тема. Пташки взимку. 

Мета. Ознайомити учнів із зимуючими птахами. Формувати вміння помічати характерні особливості спостережуваних явищ природи. Вчити будувати казки, розповіді за враженнями від побаченого. 

Хід уроку 

І. Вступна бесіда. Повідомлення теми уроку. – Відгадайте загадку. Сніг на полях, лід на річках, віхола гуляє. Коли це буває? - За якими прикметами ми з вами пізнаємо зиму?

ІІ. Актуалізація знань про зимуючих пташок. 

– Кому взимку живеться найважче? Чому? 

- Птахів здавна називають санітарами лісів, полів. 

Синичка – з”їдає за день комах стільки, скільки важить сама. 

Шпак – тільки за сніданок поїдає 50-60 комах. 

Ластівка – за літо з”їдає до мільйона комах. Ось чому треба бережно ставитися до пташок. 

Розв’язування задач про пташок під №2,18,21,24. 

ІІІ. Розгляд малюнків зимових пташок, їх стислі описи. 

Синичку ми впізнаємо по жовтих грудцях. 

Горобчик сіренький, метушливий, часто заглядає до нас в кімнату. 

Снігур прилітає з першим снігом. У нього червоні груди. 

Дятел має довгий хвіст, міцний дзьоб, червону латочку на голові та біля хвостика. 

Сорока – білобока, чорний хвостик і головка. 

Ворона- чорна. 

-Зараз ми підемо на природу ,поспостерігаємо за нашими пернатими друзями. Подивимося ,де їх більше – в парку чи біля людських осель . Подумаємо: чому? 

-Спочатку підійдемо до нашої годівнички, а потім у парк. Тільки, коли йтимемо,не треба кричати, щоб не сполохати пташок. Тоді ми побачимо і почуємо багато цікавого.  

1. Біля пташиної їдальні. – Які пташки прилетіли пообідати? Що любить синичка? А горобчик ? Снігур? У парку розпізнаємо пташок і говоритимемо про них. 

2. Читання віршів, відгадування загадок для актуалізації чуттєвого досвіду, уяви дітей. 

– Народ склав багато загадок про пташок. Спробуйте їх відгадати. Поясніть, чому ви так думаєте? 

Біла латка чорна латка по березі скаче. Маленький хлопчик у сірій свитині по дворах літає, крихти збирає. В'ється, стука молоток, поправляє ним сучок.

3. Виразне читання віршів. 

Дятлова кузня 

В дятловій кузні гаряча пора. 

Дятлова кузня стоїть край двора. 

Дятел невтомно працює щодня 

– Така роботяща у нього рідня. 

Вчився він змалку так працювать, 

Щоб шкідників з-під кори добувать. 

М. Сингаївський 

4. Робота за віршем. 

ІІІ. Складання казок про життя пташок взимку. 

Опорні слова: cиничка- невеличка, жовтогрудочка, трудівниця, сорока-білобока, дятлик-ковалик і лікар трудівник, снігур у червоній сорочечці, горобчик-молодчик .

2 клас 

Тема. Роса на траві. Екскурсія в природу. 

Мета. Збагачення чуттєвих сприймань, розвиток уяви, фантазії, образного мислення. Вчити передавати те, що вразило уяву, казкою, малюнком. 

Хід уроку

Одного весняного ранку яскраво світило сонечко, а в тіні під школою на зеленій молодій траві розсипала ніч краплинки роси. Вони були кругленькі, прозорі, наче кришталеві, переливалися різними кольорами. Сюди і прийшли ми на урок мислення під блакитним небом. 

І. Мотивація уроку. Постановка пізнавальних завдань. 

- Діти, я щойно знайшла дивинки на подвірї школи. Зараз ми підемо, і ви пошукаєте, де вони, згода?І ми поспішили до зеленого килиму, що розкинувся поблизу школи. Звичайно, діти відразу помітили незвичайну красу. 

ІІ. Колективне споглядання, сприймання, спостереження роси на траві. 

-Що це на травинках? Хто її розсипав? Як утворилася роса? Коли ви ще бачили росу? 

Словесне малювання за мотивами поезії М. Рильського. 

Виразне читання (хорове та індивідуальне) вірша. 

Вечір 

На білу гречку впали роси, 

Веселі бджоли відгули . 

Замовкло поле стоголосе 

В обіймах золотої мли. 

– Які слова малюють яскраві барви згасаючого дня? Як поет передає ніжну стоголосу пісню весняного поля? Яку картину ви уявляєте, слухаючи вірш? 

Відгадування загадок. Бесіда про побачене. Народні прикмети про росу. Побудова усних зв”язних висловлювань” Що кому розповіла краплинка?” 

Написання казок за опорними словами: краплинка- веселинка, нічка розсипала срібні роси, переливаються різними кольорами, росинка-краплинка, яскраве, чисте сонечко, вмита росами травинка. 

ІІІ. Підсумок уроку

3клас 

Побудова казок за самостійно дібраним сюжетом та робочими матеріалами на основі вражень від уроку мислення в природі”Сонце – джерело життя на землі” 

Тема. Сонце – джерело життя на землі. 

Мета. Пояснити, що сонце – небесне світило, яке має найбільше значення для життя на землі. Вчити спостерігати різні явища і міни у природі. Відшукувати причини цих явищ і змін. Поповнювати словник дітей образними висловами про сонце. Вчити послідовно і логічно висловлювати думку. 

Місце проведення. Шкільне подвір’я, сад біля школи. 

Хід уроку 

І. Актуалізація опорних знань учнів. Відгадування загадки Л.І. Глібова” Котилася тарілочка .” – Що таке крута гора? Що таке чорна баба? Що таке золота тарілочка? Як у загадці названо сонечко? Чому люди називають сонечко найкращими словами, люблять його? 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Розповідь учителя. Сонце - небесне світило, величезна вогняна куля з розжарених газів. Там така висока температура, що до Сонця й на тисячі кілометрів не можна нализитись. Сонце знаходиться від нас дуже далеко. Щоб до нього можна було доїхати швидким поїздом, то на це й життя не вистачило б. Воно безперервно посилає на землю світло і тепло, необхідні для життя на землі. 

ІІІ. Постановка проблемних завдань у процесі колективних спостережень. 

– Чи задумувались ви над тим, щоб сталося на землі, якби погасло Сонце? – Пригадайте, які дні і ночі взимку? 

– Які тіні посилає на землю сонце, коли на небі високо – низько? 

– Яка погода узимку надворі? Яка температура? Чому? 

- Що сталося з деревами, травою? 

– А чому це відбувається? 

– Чого бояться пташки взимку ? 

– Як звірі поводяться взимку ? 

- Як пристосовуються до зими люди? 

– Чого взимку не вистачає тваринам, рослинам, людям ? 

– Що потрібно, щоб існувало життя на землі?

Спостереження за рослинами на сонці, в тіні. 

– Чого бракує траві, що росте під деревом 

– Чому в гущавині дерева ростуть дуже високі 

Учень читає казку. За виоским парканом росла яблунька. Там було темно і холодно. Вона ніколи не бачила сонечка, а побачити його дуже хотілося. Ось і почала вона тягнутися вгору. Та поки дотяглася, стал а вищою паркана, зробилася тоненька-тоненька. Зате побачила сонечко і стала на ньому грітися. Згодом стала красивою, мов молода дівчина. 

- Подивіться під камінець. Чи росте під ним травичка? Яка вона? Чому ? 

Робимо висновок: без сонячного світла рослина гине. - Чому люди влітку прагнуть засмагати ? - Чому в кімнатах треба робити великі вікна ? -Сонячні промені вбивають хвороботворні мікроби. Туди, де рідко заглядає сонце, часто заглядає лікар. Сонцем виліковують різні хвороби. 

ІV. Робота над загадками. Гарне, добре, на всіх дивиться, а людям на себе дивитися не дає. Золотий пішов, а срібний прийшов. Мету, мету – не вимету, несу, несу – не винесу, прийде пора – само піде. Товариш товариша здоганяє і один від одноо втікає. Що сходить без насіння. 

V. Підсумок спостережень. 

VI. Ігри. 

1.”Сонечко сходить.” 

2.” Місяці року”. Ведучий дає кожному школяреві назву якогось місяця. Потім викликає пори року. 

3.Хоровод” Веснянка” (“ А вже красне сонечко припекло”, за віршем О. Олеся) 

VII. Складання казки про сонце( письмово). 

1. Постановка мовленнєвих завдань. 

– Які ж казкові пригоди, історії могли б статися з сонечком 

2. Самостійна побудова і запис казки до виготовленої книжечки . 

І варіант. За самостійно дібраним сюжетом. 

ІІ варіант. Із використанням ілюстрованих карток. 

VIII. Виразне читання, колективне обговорення та редагування складених казок.

3 клас 

Побудова наукового тексту за враженнями від уроку мислення у природі “Зелений листочок – сонячна комора” 

Тема. Зелений листочок – сонячна комора . 

Мета. Ознайомити з тим, що у листка є сонячна енергія, що зберігається вона дуже довго ; що листок – це джерело життя рослинки. Вчити дітей спостережливості, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв”язки у природі, логічно, аргументовано висловлюватися. Прищеплювати любов до природи. 

Місце проведення. Шкільне подвір”я – тополина алея; галявина, вкрита зеленою травою, березовий гай – куточок краси. 

Хід уроку 

І. Актуалізація навчальних завдань, умінь, навичок. Відгадування загадок. Ніхто не лякав, а вони тремтять. Влітку борода виростає, а взимку опадає. 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми, мети уроку. 

1. Розповідь учителя. – Сьогодні ми поговоримо про зелений листок. Колись давно англійський учений- хімік Прістлі зробив такий дослід. На вікні, добре освітленому сонцем,він накрив скляним ковпаком мишу. Через кілька годин миша здохла. А під другий ковпак він помістив мишу і гілочку м”яти. Під цим ковпаком миша жила. 

- Чому? Як ви думаєте ? 

- А колись, двісті років тому, це було справжнім дивом,відкриттям у науці. Своїм дослідом учений довів,що рослини очищають повітря. Пізніше, через 9 років, уже голландський учений Ігенгауз уточнив, що рослини очищають повітря завдяки променям сонця. Ми з вами спробуємо побувати маленькими дослідниками і дізнаємося, чому зелений листок називається сонячною коморою. 

2. Робота над дослідженням. Еврестична бесіда. 

– Подивіться на топольку, які в неї листочки? - А ось знизу росте трава. Якого вона кольору? Чому? - Щось у ваших відповідях є правильне. Спробуємо їх порівняти з науковими висновками. 

Зелений листок можна назвати зеленою лабораторією. У ньому є зелені маленькі зернятка(хлорофіл). Простим оком їх не помітиш. Коли сонечко світить ці зернинки ростуть, а потім розпадаються на маленькі часточки. А ті знову ростуть; так розвивається листок. А від цього і росте рослинка. Та, крім зелених зернинок, є в листку й жовті.У деяких рослин – фіолетові, червоні. Коли сонечко перестає світити, зелені зернинки пропадають. Залишаються жовті (червоні, фіолетові) зернинки, і листок змінює забарвлення. 

– Давайте порівняємо два листки –зелений і жовтий . 

- Який зелений листок? А жовтий? Чому це так ? 

- Розгляньте уважно листочок. Що ви на ньому бачите? Для чого ці жилки? 

- По цих жилках від коріння надходить по стовбуру вода у листок. Тут уже її чекають маленькі кухарики – оті зелені зернинки. Вони вже готові варити їжу для рослинки. Але їжі вони не зварять без вогню. Де ж вони його беруть? 

– Щедре сонечко кинуло ласкаві промінці, і вже вариться обід для всього дерева. Зготували їжу. А як же її рознести по всій рослинці? Як це відбувається? 

- Знову вам дасть відповідь листочок, який ви тримаєте в руці . 

- Підніміть листочок проти сонечка.Крім жилок, які ми вже бачили, що там ще є ? 

-По цих тоненьких жилках і розноситься їжа по всьому дереву, завдяки чому воно росте. От чому називаємо листочок коморою, - там зберігається все, чим живиться рослинка. 

- А чому сонячною? Спробуємо розібратися. 

–Чи дихає листочок? Придивіться: у ньому є крапочки. Це маленькі отвори, ніби кватирки у вікні. Через них і вдихає листочок вуглекислий газ. З коріння до нього надходить вода, а сонечко дає тепло і світло. Зелені зернинки-кухарики у листку з води, вуглекислого газу та сонячних променів варять обід . Це цукор і крохмаль. Тому і вважають , що сонечко живить увесь світ. Чим більше вбере в себе сонячної енергії, тим більше утворить цукру і крохмалю. А землероби стараються якомога більше взяти сонячної енергії. Засівають поля, вирощують сади. 

ІІІ. Підсумок уроку. 

– Чому листок називають сонячною коморою? Тепер повернемося у клас і спробуємо результати свого дослідження викласти на папері. 

Допоміжні матеріали. 

Зачин. Зе лений листок називають сонячною коморою, бовін вбирає сонячне світло і тепло. Як це відбувається? 

Головна частина. Що за диво-кухарики живуть у листку? Крихітні зелені зернинки їх не помітиш оком. Із чого вони готують їжу для рослин? Як потрапляє у листок вода? Піднімається від... по стовбуру... розноситься по жилках... Що вдихає листочок через отвори? Що видихає? Вуглекислий газ; кисень. 

Заключна частина. Під дією сонця маленькі зелені зернинки –кухарики утворюють ... і ... . Ними живиться вся рослинка.

3 клас 

Складання діалогу. Драматизація 

Тема. Бджілка на яблуневій квіточці. Екскурсія в природу. 

Мета. Ознайомити дітей із поведінкою бджілок.На яскравих прикладах довести, що бджілки – великі трудівниці. Удосконалювати навички звязного мовлення; прищеплювати школярам бережливе ставлення до природи. 

Місце проведення. Шкільний сад. 

Хід уроку 

І. Актуалізація знань, умінь, навичок. Підготовка до сприймання нового матеріалу. 

- Який місяць закінчується через кілька днів?Чим він вам сподобався? Які дерева відцвіли? А які зараз квітнуть? Що це за деревце? Що цікавого ви помітили на ньому? 

– Я щиро радію вашим розподям, бо народилися вони з уважних спостережень за природою. Радію від того, що у вашому маленькому серці проростають зернятка доброти і любові до рідного краю. Дуже добре мати своїх зелених друзів, турбуватися про них. 

ІІ.Оголошення теми, мети уроку.Мотивація навчальної діяльності. 

1.Відгадування загадок. - Сьогодні запрошує нас до себе в гості маленька рожевощока яблунька. Вона хоче познайомити нас зі своїми друзями. Хто вони, дізнаєтесь, коли відгадаєте загадку. Не мотор , а шумить, не пілот, а летить, не змія, а жалить. 

2. Спостереження за бджілками. – Де повсідалися бджілки на яблуньці? Чому вони сидять на квітках, а не на листочках? Що роблять бджілки на квіточці? Чи можна назвати бджілок садівниками? Чому? 

3. Розгляд бджілки. –Яка бджілка ? Скільки у ніжок? Які вони ?Що вона ними робить? Що дивного є ще у бджілки ? Для чого їй так багато очей? 

- Ми бачимо тільки двоє великих , інші 3 майже непомітні, допоміжні. Завдяки їм бджілки визначають час доби, знають, коли повертатися додому. Комахи розрізняють білий, жовтий, і синій кольори. Орієнтуються за сонцем.  

- Як бджілка бере нектар? Як бджоли дізнаються про те, що з’явилося багато нектару? - Бджоли-розвідниі відшукують медоносні рослини і негайно повідомляють про них сім’ю. Своєрідними рухами тіла – танцями показують, куди летіти , в якому напрямі. Коли ж одна розвідниця запрошує до лісу, а інша - в сад, то перемагає та, яка краще танцюватиме. 

– Що ще цікавого знаєте про бджіл? Подивіться на задні ніжки бджілки. Що то жовте на них? А для чого пилок несуть у вулик? 

-Складаючи пилок у чашечки, бджоли додають до нього по краплині меду і замішують пилкове тісто. Воно починає бродити. Утворюється бджолиний хліб. Його називають пергою. Без неї сім’я не проживе. -Чи доводилось вам бачити бджілок, коли вони п’ють воду? 

– Бджілки набирають води і несуть у вулик. Вода потрібна їм для приготування кашки і для охолодження в спеку. - Як живуть бджілки? 

- Вони живуть невеликими сім’ями у спеціальних вуликах. Між членами сім’ї існує чіткий розподіл доручень. 

- Як вони розподіляють свої доручення? - Наймолодші бджілки, яким минуло тільки 3-4 дні від народження прибирають і чистять своє гніздо. А коли трохи підростуть , зміцніють, починають годувати личинок – маленьких діток. Коли їм сповниться 2 тижні, вони залучаються до будівництва. Приблизно на 20 день свого життя вже вилітають збирати нектар. Старі бджілки теж працюють. Вони носять воду і далеко від свого житла не відлітають. 

- Хто ж головний член сім’ї? - Це матка, вона не здатна добувати їжу чи будувати гнізда. У неї одна турбота – відкладати яйця. - Як поводяться з нею інші бджілки? 

- Інші члени сім’ї ставляться уважно до своєї господині: годують її, оберігають. Адже сім’я без матки не може жити. 

– Чи є у бджолиних сім’ях ледарі. - Є . Це трутні. Вони з’являються навесні, коли починається розмноження бджіл і живуть до кінця літа. Потім бджоли їх виганяють. 

ІІІ. Побудова діалогу(усно). Драматизація. Відгадування загадок. Декламування віршів. 

– Зараз ми з вами перенесемося в казку. Чим служать квіти бджілкам? Про що стали розмовляти гілочка та бджілка? 

- Складіть діалог. Передайте в особах їхню розмову. 

-Чого прилетіла ?Чого ? - злякано прошепотіла яблунева гілочка. 

– Квіткового соку напитися, щоб медком інших пригостити, - задзижчала бджілка. Заспокоїлась гілочка, підставила білу запашну квіточку і сказала: 

– Пий, пий! На здоров’я! 

- Які вірші, казки, оповідання про бджілок ви читали? (В. Сухомлинського” Мед у кишені”, Г. Демченко” Оповідання Золотовки”). 

-Які загадки, прислів’я знаєте? Понад квітами літає, солодку росу збирає. Люди раді літу, а бджоли квіту. Де багато квіток, там і медок. Маленька бджілка, але й та трудиться. 

ІV. Підсумок уроку. 

– Чи сподобалось вам у гостях у яблуньки? 

-Чим здивували бджілки вас? 

-Чи хотіли б ви розповісти про них на сторінках науково-популярної газети ” Колосочок”? 

- Щоб вам хотілося написати? 

- Що ж на наступному уроці української мови спробуємо свої сили . 

-А зараз скажемо яблуньці: до побачення! Спасибі за гостинність!