Свято,, Коли співає мама навесні…’’                        1

                           Святкує старша школа

            Весняний день — прозорий, голубий,

            Навколо ніжно пахне цвітом,

            Під вікнами туркочуть голуби,

            Щебечуть на подвір’ї жваві діти.

            Душа чутлива, мов ота струна,

            До барв весняних, запахів та звуків,

            Так може чарувати лиш весна

            Після холодних місяців розлуки.

            Хоч скільки б ти не жив на світі літ,

            Та  завжди викликає хвилювання

            Оцей вишневий, буйнопінний цвіт,

            Рожеве яблуневе квітування.

            В зеленому мереживі листків

            Черемухи молочно-білі кисті.

            Рясним дощем злітають пелюстки

            І падають дощем на трави гостролисті.

Ведучий.

      У травні, коли природа-мати виряджає   свою  доню-землю в пишному вбранні весняних квітів  у дорогу життя, праці і радос- ті, люди   висловлюють   подяку   материнській   самопожертві  і відзначають День Матері.

Ведуча.

      Свято Матері було близьким і дорогим нашому   народу, тому що в душі його завше живе любов до матері в троїстому єднанні:

Матері-Божої — найсвятішої    Богородиці,      матері-України — нашої любимої Вітчизни, і  матері рідної, якій   завдячуєм   своїм життям.

           Є в мене найкраща у світі матуся,

           За неї до тебе, Пречиста, молюся. 

           Молюся устами, молюся серденьком

           До тебе, небесна Ісусова ненько.

           Благаю у тебе дрібними сльозами

           Опіки та ласки для любої мами.

           Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

           Щоб дні їй минали без смутку і болю.

           Рятуй від недуги матусеньку милу,

           Даруй їй здоров’я, рукам надай силу,

           Щоб вивела діток у світ той, у люди,

           Щоб нами раділи, пишались усюди.

           За це я складаю  в молитві долоні

           До тебе, Царице, на сонячнім троні.

 Пісня в честь Матері Божої.                                                 2         

Ведучий.

     Від шани до матері йде шана до матері-землі, бо земля свята. Лагідний матусин   голос засіває  в  наші   душі любов до святого місця —рідної домівки, до вишитої  колоссям і калиною України, її солов’їної милозвучної мови.

Ведуча.

     Мати і земля… Земля і мати. Це  їх роботящі руки, твоєї і моєї матері, з попелу війни   підняли до  життя   нашу   землю, вмили гіркою сльозою, засіяли молодим життям.

Розтанула зоря досвітня,            Земле рідна, дитинства колиско,

Росою вкрилися поля.                 Материнського  серця крило,

Ласкава, щедра і привітна         Ти далеко від мене,

Лежить навкіл твоя земля.          Та водночас так близько.

Вона тобі не пошкодує                Ти— душа моя, пісня, добро.

Свого добра, свого тепла:            Ти надія моя, ти кохання,

І щедро хлібом нагодує,               Ти найкраще, що в моїм житті,

Води хлюпне із джерела.             Ти у мене єдина й остання,

Твоя це мати-Батьківщина,        Найдорожча на цій Землі.

Твій дім з малих дитячих літ.      Ти мій голос, ти серце, ти віра,

Звідсіль дороги і стежини           Ти, мов матір, мені дорога, 

Тобі лежать в широкий світ.       Ти найкраща, моя Україно,

                                                    Ніби сонце надії й добра.

Ведучий.

    Чоловік стає на коліна тільки в трьох випадках: щоб напитись із джерела, зірвати квітку для коханої і щоб вклонитися матері. І я низько вклоняюся вам, тому  що ви — жінки. Це ваші турботи, ваш труд, ваша   любов   благословляють  дітей на подвиги в ім’я життя на землі.

Ведуча.

    Слово ,, мама ’’   приходить   на   вуста   промінцем    маминої усмішки   і    ласкавістю   її  очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки  і  радістю веселки, теплою лагідністю і вечірньою молитвою.

               

Багато в світі різних слів                 Це теплі руки і вуста,

І різних виразів чимало,                  Що так в дитинстві зігрівали,

Та ласкавіше серед них                    Це ніжне серце, ніби птах,

І найрідніше слово— мама.              Завжди з тобою мандрувало.

Хоча б яку ти вибрав із доріг,          Спіши до неї крізь літа,

Хоча б якими ти пішов шляхами,    Шануй, люби, не дай тужити.

Та через терни горя і зневір             Бо лиш вона, і рідна, і свята,

Ти повертаєшся до мами.                 З тобою вічно буде жити.

Ведучий.                                                                                        3

        Богиня-берегиня! Яке поетичне, яке точне  наймення.  Вона береже, оберігає від невірного кроку, від напасті та лиха.

        Ми   знаємо   її. Прокидаємося  вранці,  наспіх  споживаємо страву, приготовлену  її руками, й біжимо до школи чи до праці, часто забуваючи поцілувати її руку.

Ведуча.

         Засинаючи   увечері,    бачимо   над   собою   її  лагідні очі, забуваючи іноді сказати тим очам слова любові чи навіть лагідне

,, на добраніч ’’.

         Ми  знаємо  її! Ту  берегиню,  що  ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а сама задля нас  жертвує  всім — навіть  життям. Ім’я цій богині — Мати.

Я часто ночами пригадую знов

Дитинства сполохану казку.

Спасибі Вам, мамо,

Спасибі Вам, мамо, за вічну любов

І щедру незміряну ласку.

Схилилось над ліжком привітне чоло,

Дрімали потомлені очі.

Спасибі вам, мамо,

Спасибі вам, мамо,

За ваше тепло,

За довгі недоспані ночі.

Нагороджений я любов’ю,

Хай святиться повік ім’я.

Зичу доброго вам здоров’я,

Берегине, ненько моя.

В цьому слові — зоря і пам’ять,

Шир степів і орлина вись,

Слово батька і пісня мами

Дивоцвітом в ньому злились.

Ведучий.

   Мамо, матуся, ненька. З цим іменем у нас пов’язане все добре, щире, людське. Це той  дужий   птах, який   розкрив  нам крила, дав  дорогу в життя. Це людина, перед якою ми  будемо  завжди в боргу,завше цілуватимемо її руки, які пестили нас у дитинстві,  чиї кроки і душа завжди ідуть з нами, підтримують нас у години радості й печалі.

Ведуча.                                                                                             4

     Коротке це слово — мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі! Усе її життя із серця б’є невичерпне джерело безкорисливої любові  до своїх дітей. Усе її життя — це терпіння, безмежна самопожертва, пробачення провин.

Сценка ,, Пиріг із сюрпризом ’’.

 Ведучий.

      З добра і любові створено матір. Мама… Це перше слово, яке з радістю  та  усмішкою  вимовляє  дитина.   Мама— це те слово, яке  найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя. Матерів мільйони, і кожна несе в серці любов.

 Ведуча.

     Матері прекрасні,  коли  підносять  дитину до грудей. І кожен каже: ,, Найкраща  мати — моя,  бо безмежна її ніжність ’’.

     Материнство… святе і прекрасне, оспіване поетами, увінчане художниками.

Іван Савич ,,Молодій матері’’    

Чуєте, хто там?— з дороги!       Ой, нап’юся сонця, ой нап’юся,

Мати іде молода                        Засміюсь щасливо, засміюся.

Очі від щастя вологі                  Не питайте, що то є за диво:

Горда і рівна хода.                    Попри всі невдачі — я щаслива.

Гляньте, яка величава,              Бо радію і дощу, й хмаринці,

Скільки надії в очах!                 Ластівці і квіточці–жаринці,

Сина, як щастя, як славу,         І струмку, що в травах заховався,

В люди несе на руках.               Солов’ю, що в вишню закохався.

Ні, їй немає зупину,                  Місяцю, що вечір починає,

Їй поступається все,                  Стежечці, що річку доганяє,

Гляньте: майбутню людину       І росі, що пада на траву…

Радісна мати несе.                    Я тому радію, що живу.

Скільки у серці любові!

Квітне для неї земля!

Чуєте — тихше розмови —

Спить на руках немовля.

Хай ще не знають тривоги,

Хай обмина їх біда!

Кидайте квіти під ноги —

Мати іде молода!

Ведучий.

     Її мудрість поважали в сім’ї, в її розрадах знаходило спокій зранене й зболене синівське серце. Ми звеличуємо святу материнську любов, натруджені материнські руки, які гладили нас по голівці, пригортали у холод і голод.

Ведуча.                                                                                          5

      Образ   жінки-матері — це  живий  храм, повен   історичного смутку, жалю,   страждань   і мрій. Це  наш дороговказ, це мате- ринська мудрість,  яка  передається  із  чистого джерела, і ми не повинні його замутити.

І. Михайлівська ,, Мамине джерело ’’

Якщо твоя душа захоче пити,

Неначе сонцем спалена земля,

Не забувай, що жде тебе криниця

Під вербами край нашого села.

Якщо печалі затуманять очі

В розлуках нескінченних і лихих,

Нехай тобі насняться серед ночі

Суниці спілі в травах лісових.

Якщо в житті зустрінеш зла багато

І в серце закрадеться гіркота,

Нехай тебе зігріє отча хата

І матері безмежна доброта.

…………………………………………………………………

           

Не блукай між домами,              Може, в серці заниє

Коли вдома жнива.                    Той могильний горбок.

Їдь частіше до мами,                  Та боргів не покриє

Поки мама жива.                       Ні твій плач, ні вінок.

Пам’ятай, що не завше              Тож хай навіть громами

Ти зостанеш її,                           Доля путь пролива,

Довгий шлях подолавши            Все одно їдь до мами,

З міста в рідні краї.                   Поки мама жива.

Ведучий.

     А сьогодні, у час національного відродження, на долю матері теж випав важкий тягар. Їй довелося винести  всі  біди, негара - зди життя, чорнобильське горе, пережити тяжкі пороки суспіль- ства і благословити дітей у світ, щоб вони не відбилися від бере- га Доброти, Чесності та Праці.

Ведуча.

     Шанування Матері— один із  найсвятіших  боргів дітей. Вона нас зростила, виховала, навчила  добру,  леліяла, любила. І як же не  відплатити  їй  пошаною,  любов’ю,  ласкою  і  допомогою.   А власне, тільки  цього  на  старості  літ і хочуть від нас. Що більша наша любов до матері, то світліше наше життя.

Сценка ,, Розмова з сином ’’                                                    6

— Мамо рідна, не томись,           — Від зорі і до зорі

Не трудися, як колись.                Ти клопочешся в дворі.

Є у мене гроші й дім —               Всі стежки твої в траві  

Поможу тобі усім.                        Знають бджоли польові.

Не маленький в тебе син —         Мамо,— кинь труди свої—

Вже дожив я до сивин.               Будем жить в одній сім’ї.

— Хоч прожив ти півжиття,        — Дуже високо твій дім —

Та для мене ти — дитя!               Голова болить у нім.

Хоч гучне твоє ім’я —                  Під вікном не лине сміх,

Зву тебе синочком я .                  Не шумить гіллям горіх.

Хоч живеш ти не в журбі —        І зозуля не кує —

Я журюся по тобі.                        Пропаде життя моє.

Ведучий.

   Ми прожили лише маленьку часточку життя, і йдучи самостій- но в цей бурхливий розквітлий вир, повинні взяти із собою тіль- ки все добре, людське, яке  не  заплямували  наші бабусі, матері, адже людина  повинна  знати,  звідки вона пішла в життя. Вона не   має  права   бути   безбатченком,  мати   черству   душу,   бо черствість породжує зло, неприязнь, біду.

Ведуча.

     В народі є  така  легенда:  ,, Доживши  до  глибокої   старості, немічна  жінка  вирішила  доживати  вік у сина. Син деякий час добре  ставився  до  матері,  а коли побачив, що за нею потрібен догляд, вирішив віднести її на смітник.

     Посадив  матір  у  візок  і  повіз. Побачивши,  що  батько везе бабусю у візку, син поцікавився:

      — Тату, куди ти везеш бабусю?

     Батько  відповів: ,, На смітник ’’. Тоді син сказав: ,, А коли ти станеш   старий,   то   я   теж   буду   змушений  тебе відвезти на смітник ’’. Пам’ятаймо, що колись і до нас завітає старість.

Мені болить, коли матуся,               Уста шепочуть ,, Світе мій,

Що має доньок і синів,                    Як важко жить мені одній.

Живе одна , мов та бабуся              Одна-однісінька, та й годі ’’.

На схилі посивілих днів.                  Цим віршем нагадать хотів —

Працює вдень, не спить ночами,    Шануйте, друзі, матерів.

І часто зрошує сльоза

Тверду подушку. На зорі

Скотину порає в дворі,

А вдень копає на городі.

Ведучий.                                                                                              7

     Шануймо   наших  батьків — так велить Книга книг — Біблія. Шанування  батьків — один  з  найсвятіших   обов’язків людини, оскільки діти завжди в неоплатному боргу перед батьками.

Ведуча.

     В  усіх  піснях  і  заклинаннях    бачимо матір і порівнюємо її з зорею — образом незгасним,  немеркнучим.  Зорею, що світить звідусіль,  з  усіх  доріг  і  відстаней.  Адже  тільки  мати була , є і залишається для нас живим символом рідного дому, рідної землі.

Маєш маму — шануй її свято!       Маєш маму — тепло її хати

Богу Сину на вічнім путі               Перейме щемні болі твої.

Бог Отець вибрав Матір—             Будь щасливим, щоб горя 

Як же сину без мами в житті?!                                       не знати,

Шануймо ж наших матерів,          Бо те горе — на долю її.

Не забуваймо! Адже наші болі       Вік матусі продовжити хочеш,

Приймають матері в свої серця,    Ощасливити далі життя, —

Аби у нас була щаслива доля         Так живи, щоб не мусили очі

Од самого початку до кінця.          Слізно в мами просить каяття.

Ведучий.

     Стоїть   на  землі  мати — вища  і  найсвятіша від усіх богинь. Стоїть  мати  і  молиться за народ, за своїх синів і доньок. За нас перші слова її молитви:

Ведуча.

,, Поможи,  Боже,  діткам! Щастя  і  здоров’я,  віри в завтрашній день, людяності  їм і милосердя, доброти їхньому серцю, світлого розуму голові.  Дай  їм  бажання   працювати,      примножувати багатство роду, не зазіхати на чуже добро ’’.

Ведучий.

      Чуєте , молиться  мати  не  за  себе, а за нас. Тому що вона — Мати. На  землі немає чужих матерів. Щастя матерів у тому, щоб їх хтось зігрів.

Усі співають ,, Многая літа ’’.           

Пісня,,Виростеш ти, сину’’(сл. В. Симоненка, муз. А. Пашковича)

1. Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

За тобою завжди будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

2. А якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі.

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

3. Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

……………………………………………………………………………………

 Пісні:

Заспівай мені, мамо

1. Заспівай мені, мамо моя,

Як бувало колись над колискою.

Буду слухати, слухати я

І стояти в замрії — берізкою.

Заспівай, заспівай, заспівай,

Заспівай мені, мамо моя.

2. Чи то сни, чи то може не сни,

Хтось щовечора стука в вікно мені.

І зітхають всю ніч ясени,

І гойдаються сонячні промені.

Чи то сни, чи то сни, чи то сни,

Чи то сни, чи то, мамо, не сни.

3. Заспівай мені мамо про те,

Що приходить до нас не питаючи.

І без кореня в серці росте,

І без світу цвіте розцвітаючи.

Заспівай, заспівай, заспівай,

Заспівай мені, мамо моя.

Пісня Б. Гірського ,, О, Мати Божа ’’

1. О, Мати Божа, всіх дітей,

Глянь, скільки в небо зводить очей.

Приспів

Грає дзвіниці чистий дзвін,

Діти вкраїнські несуть уклін.

2. Ти нас від зла охорони,

Стежкою правди всіх веди.

3. Ти як прекрасна біла лелія,

Наша Пречиста Діва Марія.

Пісня про рушник

1. Рідна мати моя, ти ночей не доспала

І водила мене у поля край села.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

2. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка

І зелені луги, й солов’їні гаї.

І твоя незрадлива, материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі, хороші твої.

І твоя незрадлива, материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

3. Я візьму той рушник, простелю наче долю

В тихім шелесті трав, щебетанні дібров.

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю,

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю,

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.